Сьогодні деякі продукти представлені в меню розкішних закладів, які в минулі часи були простою та доступною їжею людей, або навіть харчуванням для найбідніших і маргіналізованих соціальних верств.
В Італії це можна побачити в багатьох традиційних рецептах. Нещодавно мінестроне було поширеною стравою, яку готували з інгредієнтів з городу і якою можна було нагодувати кілька сімей. Сьогодні, особливо якщо ви живете в певних великих містах, вам, можливо, доведеться обирати між платою за оренду та споживанням овочевого мінестро.
Цей матеріал — не трактат про антропологію їжі, а радше дослідження того, чому певні культові так звані «розкішні» інгредієнти народилися на найбідніших кухнях, а потім пережили своє друге життя.
Як це може статися? Все просто, коли доступність повсякденного продукту, який люди звикли споживати, з різних причин стає обмеженою, попит підвищує ціну. Це відбувалося постійно протягом всієї історії. Отже, що таке затребувані, розкішні продукти, які колись були скромними? Ось кілька прикладів.
Ікра
Ікра вже давно є одним з найдорожчих продуктів на планеті. Доступності дуже мало, споживається невелика кількість, а ці кілька грам досягають захмарних цифр.
Але, ікра не завжди знаходилася в палацах, власне, близько 300 років тому вона не вважалася високоцінним інгредієнтом. Споживання осетрових у США та інших країнах було дуже високим, а дрібні ікринки риби були відходами, які часто подавалися безкоштовно в трактирах як супровід до келиха вина. Деякі записи навіть говорять, що ікру використовували для харчування у в’язницях.
Індустріалізація та її вплив на екосистему різко скоротили кількість осетрових у водах США, і коли люди зрозуміли, що ікра більше не доступна, її ціна різко зросла, так і не знизившись.
Суші
Незважаючи на те, що сьогодні суші асоціюється з ресторанами, де можна поїсти в будь-якому куточку земної кулі, вони дуже дорогі в чистому вигляді. І в Японії, і в усьому світі є ресторани, де за суші найвищої якості потрібно витрачати непомірні суми. Але так було не завжди.
У давні часи поєднання рису з сирою рибою було простою технікою збереження свіжих морепродуктів. Крохмаль, що міститься в рисі, як і цукор, корисний для продовження терміну зберігання риби, яка була доступна в надлишку в такій острівній державі, як Японія.
Тому суші були їжею для робітників і їх сімей. Однак глобалізація вплинула і на цю їжу. Захід відкрив суші, попит зріс, і море не було невичерпним ресурсом, що означало, що ціна на цю колись скромну їжу постійно зростала.
Кобе вагю
Відома як найдорожча яловичина у світі, її ціна може досягати 1000 доларів за кілограм.
Ця яловичина є результатом схрещування різних японських порід корів. Його текстура мармурова, і саме ця мармуровість жиру в яловичині, принаймні на ранніх етапах імпорту, не давала переконати ринок США в його якості.
Це була розумна маркетингова кампанія, яка зробила м’ясо вагю бажаним, і знову перемогла динаміка попиту та пропозиції. Експорт різко скоротився через суворе регулювання, і це зробило м’ясо надзвичайно цінним у 1990-х роках.
Устриці
Вам не потрібно повертатися дуже далеко назад, щоб виявити, що устриці пройшли через той самий економічний процес, що і ікра. Вони були дешевою і популярною вуличною їжею в багатьох морських районах.
Однак, забруднення морів призвело до помітного зменшення чисельності, тому їх ціна різко зросла. Але є ще один з факторів впливу на здорожчення устриць — у другій половині 20 століття дитяча праця була заборонена, що сильно вплинуло на промисловість устриць.
Лобстер
Колись омарів називали «морськими тарганами» не через їх зовнішній вигляд, а через їх велику кількість біля узбережжя США.
Омарів було багато, і вони були відомі як їжа каторжників та слуг. Їх було так багато, що американські рибалки ледве знали, що з ними робити. Але, на жаль, усе добре колись закінчується, як і велика кількість омарів, які сьогодні є в меню найпрестижніших ресторанів і зазвичай їдять лише в особливих випадках.
Усі представлені фото та відео матеріали отримані з відкритих публічних джерел, належать їх Власникам і публікуються виключно для ознайомлення читачів та не мають будь-якого комерційного використання.
