Пиріг із гарбузом чи карамельні яблука зазвичай нагадують про Геловін, але архіварка та авторка Розі Ґрант пропонує інший спосіб відчути жовтневу атмосферу.
Її нова книжка To Die For: A Cookbook of Gravestone Recipes («Варто померти за це: Книга рецептів з надгробків»), що вийшла на початку жовтня цього року, зібрала рецепти, настільки улюблені їхніми авторами, що ті залишили їх на надгробках.
До збірки увійшло 40 рецептів із різних куточків світу — від домашнього печива до сирних соусів і соусів «ранч». Серед цікавого — печиво Шерон Лоренс, сирний дип Деб Нельсон і соус доктора Марті Вулфа. Хоча більшість авторів цих рецептів вже пішли з життя, їхні страви, викарбувані на камені, залишилися як «смачна пам’ять» про них.
Від архівів до кулінарної спадщини
Ідея книжки народилася не як гастрономічний проєкт. Під час пандемії COVID-19 Розі Ґрант, студентка магістерської програми з бібліотекознавства в Університеті Меріленду, проходила стажування в історичному Конгресовому цвинтарі у Вашингтоні. Вона створила TikTok-акаунт @ghostlyarchive, щоб розповідати про життя цвинтаря, а згодом натрапила на перший надгробок із рецептом — спринц-печиво Наомі Міллер-Доусон у Брукліні.
Інгредієнти були простими: масло, цукор, ваніль, яйце, борошно, розпушувач і сіль. Розі приготувала ці ласощі, зняла відео й виклала його в мережу — саме з цього почалася її подорож кулінарними пам’ятками.
Спершу вона думала, що подібних надгробків лише кілька. Та з часом знайшла десятки, створивши власний мініархів із даними про померлих, місця поховань, некрологи й спогади родичів. Її TikTok-сторінку сьогодні переглядають понад 200 тисяч підписників — люди, які теж діляться сімейними історіями про страви, що нагадують їм про близьких.
«Я постійно думаю, що хотіла б знати цих людей особисто. Вони здаються неймовірними», — розповідає Ґрант.
Кулінарна карта пам’яті
Щоб створити книжку, Ґрант подорожувала Сполученими Штатами, відвідуючи кожен надгробок, де зберігався рецепт. Вона спілкувалася з родичами авторів страв, дізнавалась історії їхнього життя й відтворювала рецепти у себе вдома. Найвіддаленішим пунктом стала Аляска, куди вона летіла трьома рейсами, аби побачити надгробок Бонні Джун Рейні Джонсон у місті Ном.
Не всі герої книжки — померлі. Троє з них — Пеґґі Ніл, Сінді Кларк-Ньюбі та Крістін Геммілл — ще живі, просто завчасно залишили кулінарну пам’ять про себе.
Досліджуючи тему смерті й пам’яті, Ґрант долучилася до руху death-positive, що заохочує відкрито говорити про смерть і сприймати її як частину життя. Вона проводить паралелі між культурами, які поєднують їжу та поминання: мексиканський Día de los Muertos чи азійський Фестиваль голодних духів. У США, нагадує вона, колись теж було звично влаштовувати пікніки на цвинтарях — на спеціальних «столових» надгробках.
Їжа як мова любові
Сьогодні Розі Ґрант живе в Лос-Анджелесі, працює в Центрі Барбри Стрейзанд при UCLA, що займається жіночими студіями, і продовжує розширювати свою кулінарну колекцію пам’яті. Вона планує відвідати перший європейський надгробок із рецептом — у Нідерландах.
Разом із партнером Ґрант вже думає про власний надгробок на Конгресовому цвинтарі. Каже, що, ймовірно, викарбує там рецепт свого улюбленого лінгвіні з молюсками.
«Їжа — це мова любові, — каже вона. — Усі ці люди поєднані одним: вони справді любили готувати й через це залишили частинку себе іншим».
Усі представлені фото та відео матеріали отримані з відкритих публічних джерел, належать їх Власникам і публікуються виключно для ознайомлення читачів та не мають будь-якого комерційного використання. Також, для підготовки, обробки і корегування зображень та відео можуть бути використовані публічні сервіси з використанням штучного інтелекту.
