Суперечка, яка тривала три роки між Туреччиною та Німеччиною за статус власності донер-кебаба, нарешті, офіційно завершилася.
Міжнародна асоціація донера (Udofed) зі Стамбула відкликала свою заявку до Євросоюзу на внесення цієї страви до реєстру як «гарантованої традиційної», про що повідомило видання Bild.
Заявку подали ще три з половиною роки тому. Вона передбачала, що всі донери в ЄС мали б виготовлятися за суворими турецькими вимогами. У Німеччині такі правила сприйняли з осторогою, адже рецептури в заяві суттєво відрізнялися від тих, до яких звикли місцеві споживачі. Зокрема, Туреччина прагнула регламентувати навіть інструменти для приготування — наприклад, обов’язковий ніж довжиною 55 см для нарізання м’яса.
Єврокомісія підтвердила, що заявку було відкликано 23 вересня 2025 року. У Брюсселі визнали, що шанси Туреччини на успіх останнім часом були майже нульовими. У Німеччині ж стояло на кону чимало, адже тут працює близько 18,5 тисяч донерних. За оцінками експертів, у разі ухвалення турецької заявки 80–90% закладів більше не могли б називати свою страву «донером». Це означало б фактичну заборону популярної версії кебаба, яка стала невід’ємною частиною німецької вуличної кухні.
Федеральне міністерство сільського господарства, продовольства й батьківщини Німеччини привітало відмову Туреччини від подальшої боротьби. Там заявили, що інший результат міг би мати серйозні наслідки для виробників, ресторанного бізнесу та споживачів. Представник німецької асоціації виробників донера Ердоган Коч наголосив, що різноманіття німецьких версій кебаба не лише збережеться, а й надалі розширюватиметься.
Євродепутатка від ХДС Маріон Вальсманн нагадала, що хоча витоки донера — у Туреччині, саме турецькі мігранти зробили його популярним у Німеччині, де страва набула багатьох варіацій і фактично стала частиною національної гастрономічної культури.
Анна Кавацціні з партії «Зелені» додала, що спроба закріпити турецький донер у статусі «гарантованої традиційної страви» була нереалістичною, адже рецепт постійно змінювався й пристосовувався до нових смаків. Водночас вона зауважила, що справа мала й серйозний бік: офіційне визнання надає споживачам гарантію автентичності та якості традиційних продуктів.
Важливим є й гастрономічний аспект. У Німеччині донер зазвичай подають у піті з капустою чи салатом, щедро приправляючи соусами. Натомість у Туреччині він часто подається на рисі або в лаваші з картоплею, помідорами та гострим перцем. У Стамбулі іноді додають навіть плавлений сир.
Таким чином, завершення «донерної війни» дозволяє Німеччині й далі зберігати свій унікальний варіант страви, який став символом багатокультурності та повсякденної їжі багатьох людей. Турецька ж сторона зберігає можливість просувати власні гастрономічні традиції без обмежень для інших.
Усі представлені фото та відео матеріали отримані з відкритих публічних джерел, належать їх Власникам і публікуються виключно для ознайомлення читачів та не мають будь-якого комерційного використання. Також, для підготовки, обробки і корегування зображень та відео можуть бути використовані публічні сервіси з використанням штучного інтелекту.
