Смачні та підбадьорливі супи – це комфортна їжа, яку можна знайти в усіх кухнях світу. У кожній країні є свій символічний суп, і майже завжди це проста та смачна їжа.
Бульони, супи та рагу є кулінарною інтерпретацією домашніх страв, які створили характер та гастрономічну історію своїх країн.
Супи, які часто готуються з простих інгредієнтів, характеризуються продуктами, присутніми в надлишку в місці їх походження, і саме це перетворює супи з простих страв на антропологічні та соціальні символи. Декотрі з них готують у вигляді бульйону, інші суші або щільніші, але овочевий компонент майже завжди у рецепті.
Багато супів вживають гарячими, але нерідко зустрічаються вони кімнатної температури або навіть холодні, тому підходять для освіження організму в найспекотніші дні. Ось 10 супів з усього світу, які точно варто спробувати.
Lohikeitto (Фінляндія)
Типовий для Фінляндії та північних країн «Лохікейто» готується з бульйону на цибулі-порей, картоплі та моркви і подається зі свіжим філе лосося. Трави і спеції, такі як кріп, перець і перець чилі, іноді також додають в цей суп. Білосніжний колір страві надають вершки або незбиране молоко.
Менудо (Мексика)
Менудо походить з Мексики, але широко поширений у всій Латинській Америці, є справжнім гастрономічним символом культури. Суп варіюється від місця до місця, але він характеризується м’ясною основою та великою кількістю бульйону. Мексиканська версія готується з яловичого рубця, який ретельно очищають і промивають перед тим, як варити в бульйоні з гострого перцю чилі, помідорів, лайма, цибулі, орегано та кінзи.
Харіра (Марокко)
На відміну від повсякденних супів, харіра — це ситна страва, яку подають для святкування особливих подій. Це традиція регіону Магрибу, поширена в Західному Алжирі та Марокко, і популярна на весіллях або під час посту в Рамадан. Смак харіри особливо пікантний і пряний, схожий на страви Близького Сходу, і готується з яловичини, бобових і багатьох різних трав і спецій, таких як куркума, імбир, перець, петрушка та кінза.
Том Ям (Таїланд)
Незважаючи на те, що це традиційний суп, який походить з Таїланду, є його численні варіанти які можна знайти в сусідніх країнах Малайзії, Сінгапурі, Камбоджі, Лаосі та Індонезії. Це дуже ароматний і пряний суп, до складу якого входять лемонграс, листя комбави, рибний соус (найчастише використовується в азіатській кухні), чилі, цибуля, лемонграс і сік лайму. Його смак свіжий і кислуватий з дуже інтенсивними і приємними пряними нотками. Наповнювачем супу є креветки, зазвичай зварені в супі цілими.
Пхо (В’єтнам)
Кожен, хто побував у В’єтнамі, обов’язково спробував фо — типовий традиційний суп з локшини і м’ясного бульйону. В основі цього бульйону, вареного протягом багатьох годин, ми також знаходимо цибулю, імбир та інші місцеві спеції. У бульйоні вариться локшина, яку потім подають у мисках. Особливістю фо є те, що до нього додається багато інших інгредієнтів, які можна додавати в суп за смаком. Окрім традиційної страви, фо є також ритуалом, який додає святковості столу.
Гаспачо (Іспанія)
На відміну від багатьох інших супів, іспанський гаспачо подається холодним і є панацеєю від андалузької літньої спеки. Основа гаспачо — перець, помідори, огірки, часник, хліб і оливкова олія. Скуштувати ложечку гаспачо, змішаного з льодом, щоб зберегти яскравість кольору овочів і максимально охолодити його, означає відчути всі овочеві смаки Середземномор’я. Його нерідко подають з хрусткими хлібними грінками.
Місо суп (Японія)
Традиційна страва з Японії, суп місо завжди присутній на японських столах, починаючи з ранкового сніданку. Це бульйонний суп, який готується шляхом додавання окропу в місо-пасту. Місо — це інгредієнт, отриманий шляхом бродіння бобових і зернових культур, найчастіше сої, рису або ячменю. Існують різні сорти місо, і вони роблять смак традиційного супу іншим. Додають кубики тофу та водорості, але нерідко можна знайти й інші овочі.
Ріболліта (Італія)
Неможливо поїхати в Тоскану і не спробувати риболіту, сільський селянський суп з насиченим і обволікаючим смаком. Його основним інгредієнтом є чорнокачанна капуста, яка дуже поширена в тосканській кухні. Разом з чорноголової капустою, овочами і бобовими є черствий хліб, змочений відваром супу. Тому цей рецепт був створений, щоб використати залишки тосканського хліба (зазвичай без солі). Ріболліта – це селянська страва, яка перетворилася на гастрономічний символ краю і сьогодні її подають у ресторанах високого рівня з новими вишуканими інтерпретаціями.
Буйабес (Франція)
Буйабес із регіону Марсель — це рибний суп, який, здається, має давнє походження, і, як і багато інших рибних супів, це традиційна їжа бідняків, рибалки готують його з непроданого улову. Тому тут використовується менш цінна риба, яка має дуже насичений смак. Щоб називатися буйабесом, він повинен містити принаймні чотири основні види риби. До них може додаватися і більша кількість риби залежно від наявності улову – ви можете знайти креветки, мідії тощо. Іншими основними інгредієнтами є часник, цедра цитрусових, лавровий лист і шафран.
Чаудер (США)
Суп чаудер – належить до групи щильних наваристих супів з додаванням молока чи вершків, рибацька страва, яка походить з Англії, Ірландії та Франції. Часто його загущують додатково борошняною засмажкою або ж, що може здатись геть дивним для нашої кухні, крекерами. Цей суп має давнішню історію походження Нової Англії, та який згадується навіть у відомому романі «Мобі Дік» Германа Малвілла. Приємний аромат бекону, солодкість кукурудзи та оксамитність сиру.
Усі представлені фото та відео матеріали отримані з відкритих публічних джерел, належать їх Власникам і публікуються виключно для ознайомлення читачів та не мають будь-якого комерційного використання. Також, для підготовки, обробки і корегування зображень та відео можуть бути використовані публічні сервіси з використанням штучного інтелекту.
