В ресторані «Фанконі» свого часу, відпочивала уся еліта міста та багато творчої інтелігенції, й як розповідають, розташовувався «штаб» Мішки «Япончика».
Одеса завжди була визначним місцем з відомими кафе та ресторанами. Деякі заклади зникають з часом, поступаючись місцем новим, але є й ті, що стали невід’ємною частиною історії міста. Одним із таких легендарних місць є кафе-кондитерська «Фанконі», яка була відкрита ще у ХІХ столітті, але отримала нове життя вже у 2000-ті роки.
Історія «Фанконі» починається в 1872 році, коли 33-річний швейцарець Яків Фанконі, набравшись досвіду у кондитерській справі у свого дядька у Варшаві, відкрив заклад на розі Катерининської та Ланжеронівської вулиць.
Через рік до нього приєднався брат Домінік, і невдовзі кафе стало відомо як «кафе братів Фанконі».
У 1877 році управління закладом перейшло до їхнього земляка Флоріана Скведера. Однак доля виявилася жорстокою: у 1878 році помер Яків, а через три роки – Домінік. Скведер викупив частки спадкоємців і став єдиним власником.
У 1894 році він провів модернізацію кафе, зробивши його одним із найсучасніших закладів Одеси. У «Фанконі» з’явилися просторі зали, затишна літня веранда та окрема «дамська зала» з газетами та журналами. Крім того, кафе стало одним із перших у місті з електричним освітленням. Новому управителю з перебудовою допомагав архітектор Семен Ландесман — уродженець сонячної Одеси, який урізноманітнив архітектурну складову міста неокласицизмом, історизмом та модерновими будівлями.
Вдале розташування зробило «Фанконі» місцем зустрічей одеської еліти. Тут вирішувалися важливі правочини, творили письменники, обговорювалися останні новини. Серед постійних гостей закладу були Антон Чехов, Іван Бунін, Ісаак Бабель, Федір Шаляпін, Сергій Уточкін.
З «Фанконі» пов’язані й легенди кримінального світу. На початку XX століття воно стало своєрідним штабом знаменитого кримінального авторитета Мішки «Япончика».
За однією з історій, Леонід Утьосов поскаржився йому, що хтось із його людей вкрав сценічний фрак. Японець негайно повернув вкрадені речі, проте сам Утьосов пізніше уточнював, що фрак належав його товаришу.
Цікаво, що сам Утьосов якийсь час працював у кафе на посаді на кшталт «арт-директора», організовував аукціони і навіть продав на одному з них кайдани Григорія Котовського за 300 золотих.
Однак не всі історії, пов’язані з кафе, були веселими. Над кондитерською знаходився популярний картковий клуб, де можна було відразу розбагатіти або втратити все.
У 1920 році «солодке» життя «Фанконі» добігла кінця. На його місці відкрився «Клуб воєнморів ім. Лейтенанта Шмідта», а пізніше — їдальня №68.
Вже за часів незалежності України, а саме у 2000 році у будинку Григор’євої знову запрацювало кафе завдяки підприємцю-ресторатору Сергію Вороненкову. Кафе відродилося під історичною назвою й сьогодні пропонує своїм гостям теплоту одеської гостинності.
Усі представлені фото та відео матеріали отримані з відкритих публічних джерел, належать їх Власникам і публікуються виключно для ознайомлення читачів та не мають будь-якого комерційного використання. Також, для підготовки, обробки і корегування зображень та відео можуть бути використовані публічні сервіси з використанням штучного інтелекту.
